Субота, 21.04.2018, 14:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Дідковецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 20
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Грудень » 4 » Історія села
14:07
Історія села

   Два села – Дідківці і Норилів – ніби  дві сестри , які « обнялися» разом і не хочуть розпрощатися одна з другою, так і ці села , які розташовані на правому березі річки Горинь ( притока Прип’яті ) в західній частині Білогірського району за 3 км від залізничної станції Лепесівка. Територія, на якій розташовані села, лежить в північно-західній частині Подільського плато на межі з Волинським Поліссям . села входять до складу Ямпільської селищної ради. Площа населеного пункту с. Дідківці 175,1 га , а с. Норилів – 74,2 га. Населення Дідківці – 429 чол. , Норилів -239 чол.

  В історичних документах с. Дідківці згадується в 30-тих роках XVI ст. . Тяжким і безрадісним було життя людей до Великої Жовтневої революції.

  Назва села Дідківці походить від імені поміщика  Олехна Дідка , який володів Дідківцями на початку XVI  ст. . Відомо також ,  що в Дідка та його дітей с.Дідківці , а також село В’язовець купив єпископ Віленський і включив ці села до складу Янушпільської волості. Після переїзду єпископа до Польського королівства , його маєтності – Кременець із замком та воловство , опинилося в руках великого князя Жишмонта . Але згодом князь пороздавав частину цих земель і Янушпіль з округою дістався сестрі єпископа Віленського Беаті Костелецькій . на будівництво Кременецького замку використовували селян з Паньковець, Дідковець і Норилова. Пізніше наші села переходили князю Янушу Вишневецькому (з 1715 р.), Радзивілам, а вкінці XIX ст.. графу Тернавському. Він жив у Дідковецькому лісі і в кінці XIX ст. на початку XX ст.. Мав чин полковника, ліс і земля Дідковець були його в 1908-1910 рр. він здав цю економію в оренду пану з Ізаслава Домбровському.

1766 р. на кошти прихожан була збудована церква в ім’я св. Параскеви . 1860 р церква капітально відремонтована . В той час священиком служив Скалицький, який одержував 300 крб. в рік. Тоді в селі було 89 дворі з населенням 681 чол. Після подій 1917 року в село прийшли гайдамаки. Вони були з березня місяця по грудень . При гайдамаках був пан Кар натовський , який мав 60 га землі, 4 пари коней , 10 голів худоби , 3 вози.

В червні  1918 року в село прийшли більшовики забрали пана і повісили  пана Корнатоського .

1919р. в серпні місяці прийшли поляки , які пробули в селі рік , жорстоко розправлялися з людьми , і яких в 1920 році вигнали більшовики під командуванням Котовського. Деякий період в селі було безладдя , а 1922 р. приїхало Червоне козацтво , затвердило границю, почали ділити землю на 1 душу – десятину. Почали люди на землі господарювати. 1929 р. почалася колективізація. З початку був не колгосп , а землеустрій. В Дідківцях організували колгосп під назвою «Зірка комунізму» під головуванням Цірука Дениса.

1930 р. почали сіяти , прийшло 2 трактори марки «Хорд»  і «Інтер». Першими трактористками на селі були – Борейко Палашка і Борейко Дуня. В цьому році прийшли 2 жатки – самоскидки і 1 молотарка.

1930 р. в Білогірї було організовано МТС , яка обслуговувала всі колгоспи, директором якого було призначено Цірука Дениса , головою нашого колгоспу став Загорський Трохим. В селі було побудовано свинарник , коріник , конюшня. Було 40 голів худоби, 40 свиней, більше 100 коней. В селі було відкрито дитячі ясла , початкову школу, сільський клуб.

Щасливе життя і мирну працю радянських людей перервала Велика Вітчизняна Війна. Фашистські війська вторглися на територію Дідковець 4 липня 1941 року. На каторжні роботи в Німеччину було вивезено 282 чол. , з яких загинуло 16 чол. Жителі села чинили опір окупантам. В селі був створений партизанський загін під командуванням Божеського Карпа та підпільна група, яку очолив Федір Дека люк.  В групу також входили Шура Шаповалові, Антон Василюк , Іван Борейко , Дема Василь та ін.

Вони випускали листівки до односельчан.

В березні 1944 року радянські війська , вигнали окупантів із села  . також визволиди навколишні села Ямпіль , Лепесівку , Норилів. Дениса Ці рука знов призначили директором МТС.

Наше село було розорене війною , діти не навчалися , були переростки , але всі «зголодніли»за наукою і книгами.

Після війни в селі створили колгосп ім.. Жданова. Головою колгоспу був товариш Стецюк , потім Дорошко, і в 1955 р. став Сидоренко. За 10 повоєнних років колгосп добився непоганих показників: зернових зросло з 9 ц до 18 у з 1 га , цукрових буряків: з 204 ц до 303 ц з 1 га. В колгоспі було 9 тракторів, 6 автомпшин, 3 комбайни , 10 сівалок.

1964 р. силами колгоспу була побудована в селі школа і організовано навчання до 6 класу . 1965р відкрилася восьмирічна школа. Ця школа і працює в наш час . в 2005 році вона відсвяткувала своє 40-річчя.

1970 р. колгосп ім. « Жданова » обєднався із колгоспом «Червона зірка » смт.Ямполя. В селі було створено бригаду №3. Колгоспом керував С.Т. Побережняк. В селі почали будувати ферми для відгодівлі великої рогатої худоби , зросла врожайність зернових , цукрових буряків.

1977 – 1978 рр. колгоспом почав керувати Петринюк В. А. зараз він Герой праці, народний депутат, під головуванням якого колгосп став мільйоннером. За його керування в селі був побудований клуб , відгодівельний комплекс тваринництва, зведений пам’ятник загиблим односельчанам у роки війни.

У роки перебудови, колективної приватизації велике господарств «Червона Зірка» занепало. Почало роздрібнення колгоспу.

Одні односельчани працювали і ТзОВ «Ямпільське», інші - ТзОВ «Колос», а треті в фермерському господарство «Надія».В 2004 р фермерське господарство збанкрутіло , і люди перейшли до ТзОВ «Ямпільське–дочірнє».

В 2004 році розпочалась газифікація села. І в даний час все село газифіковано. Деякі мешканці села мають телефонні лінії , підводять воду до житлових будинків. На території нашого села є мобільна мережа.

В 2007 році у с. Дідківці церква великомучениці Параскеви святкувала своє 100-річчя .

Люди села працюють на рідній землі, сповненні творчої ініціативи і вносять свій вагомий внесок у розбудову рідного села.   

Переглядів: 248 | Додав: zosh | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів